Ми не святкуємо Геловін так, як це прийнято на Заході і як дехто це вже робить в Україні. Але й особливо упередження до Геловіну у нашій сім'ї немає, та й глобалізація є глобалізація, то ж діти, дивлячись голлівудські фільми та мультики, в курсі заокеанських традицій. Дозволити їм тероризувати сусідів, вимагаючи цукерки, ми не могли, бо нас би не зрозуміли (та й ми не схвалюємо цього калькування, у нас є значно цікавіші традиції на Різдво та Новий Рік), а от вирізати з гарбуза "гарбузячу голову" і запалити там свічку - будь ласка. Діти дуже тішаться з таких гарбузиків)).
Але робити злого гарбуза я не хотіла, то ж зробила йому веселу усмішку (хоча в деяких ракурсах у темряві, зі свічкою всередині він виглядав доволі зловісно). Свічку, до речі, видно на деяких фото через рот гарбузика, вона лежить на боці.
А ці фото я зробила вранці через кілька днів після Геловіну, гарбуз просто хтось поставив на дерев'яний паркан. Була дуже гарно погода і заморозок, то ж я пішла фотографувати заморожену природу і звернула увагу як гарно гарбузик дивиться у променях вранішнього сонечка. То ж зробила і декілька фото його. 😊