Привіт, друзі! Сьогодні на вулиці така погода, що здається, холод проникає просто до кісток. Лише +2°C, і вологість від дощу робить цю прохолоду ще гострішою. З Максимом, моїм однорічним сином, ми сьогодні вирішили залишитися вдома. Присипляла його без прогулянки, хоча це й не так легко, як у візочку на свіжому повітрі.
Зате ця похмура погода надихнула мене на теплі спогади про літо. Переглядаючи фото, я натрапила на знімки з прогулянки, які раніше чомусь залишила поза увагою. Це було десь у тих же місцях, де я знімала коней і корову, фотографії яких ви бачили в одному з попередніх дописів.
На цих літніх світлинах немає тварин, зате є дещо інше — неймовірно красиві краєвиди. Польова дорога, поросла високою травою, веде між полями, де росте деревій. Ця невибаглива рослина не лише прикрашає довкілля, а й має цілющі властивості. Тоді я навіть подумала, що треба б назбирати його для чаю, але, як це часто буває, руки так і не дійшли.
А ще, пам’ятаю, як зупинилася, щоб роздивитися якусь цікаву траву з пухнастими колосками. Її сріблясті верхівки ніжно гойдалися на вітрі, додаючи пейзажу трохи чарівності. Такі дрібнички зазвичай лишаються непоміченими у повсякденній метушні, але тоді, в літній день, вони здавалися частиною якоїсь природної симфонії.
Ця прогулянка була особливою завдяки простоті моменту: тепле сонце, свіже повітря і спокій. Лише я, Максим у візочку, і навколишній світ, який нагадує, як добре іноді зупинитися і просто насолодитися життям.
От і зараз, дивлячись на ці фото, я мрію хоча б на годинку повернутися в ті дні, коли літо ще панувало, а кожна прогулянка дарувала відчуття легкості й щастя.
А як ви рятуєтеся від сірої та холодної осені?🌿
