Привіт, друзі! Минулого тижня ми з Тарасом несподівано опинилися в театрі. Це був імпульсивний вихід: моя кума зателефонувала й запропонувала приєднатися до їхньої компанії на виставу "Сірано де Бержерак" у львівському драматичному театрі імені Марії Заньковецької. Тарас погодився, свекруха люб’язно погодилася посидіти з дітьми (ще та місія через її господарські справи), і ось ми вже в затишній атмосфері театру.
Вистава почалася несподівано. Замість очікуваних історичних костюмів на сцені — сучасні молоді люди декламують вірші Павла Тичини. Здивування та легке нерозуміння, чи ми точно в правильному місці, тривало лише до моменту, поки не з’явився сам Сірано. Розігнавши «гурток радянської поезії», він буквально ввів нас у справжній сюжет.
Сюжет відомий: Сірано — блискучий поет і сміливий воїн, який через свою зовнішність і величезний ніс вважає себе недостойним кохання Роксани. Він допомагає другові Крістіану завоювати її серце, пишучи за нього любовні листи. Але у виставі Давида Петросяна акцент не на зовнішності героя, а на силі його слова.
Головну роль виконує Юрій Хвостенко, і це справжнє театральне диво. Його глибокий голос, проникливі інтонації й неймовірна емоційність буквально зачаровують. У моменти, коли він декламує любовні рядки, виникає враження, що вони адресовані саме тобі 💐.
Але вистава вражає не лише грою акторів. Декорації й костюми доповнюють атмосферу. На сцені примітивні манекени — безголові, безрукі, але актори використовують їх так органічно, що вони стають частиною дії. Позаду сцени висить величезна порвана портьєра, яка завдяки освітленню виглядає як окремий персонаж. Пошарпані костюми додають відчуття епохи й підкреслюють складність життя героїв.
Тарас спочатку трохи скептично ставився до вистави, бо йому здалося, що це класичний любовний трикутник. Але ближче до середини, коли розкривається тема сили слова, його зацікавленість зросла, і він дивився до кінця із захопленням.
Фінал вразив обох. Сірано йде разом із найкращими, залишаючи сцену для банальних радянських поетів із порожніми лозунгами. Це сильна символіка втрати талановитих і сміливих, таких як Куліш, Хвильовий чи Курбас, і тієї пустоти, яка залишається після них.
Це більше, ніж вистава. Це поєднання глибокого змісту, вишуканої естетики й справжнього мистецтва. І головне — це доказ того, що театр у Львові може створювати щось неймовірне. Якщо у вас буде можливість, обов’язково подивіться!
Congratulations @shady! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOP