Привіт, друзі! Чесно кажучи, я втомилася. Я не знаю чи маю моральне право таке писати, бо хлопцям на передовій набагато важче, от хто втомився, як їм воювати з самого початку повномасштабного вторгнення, коли ніхто не рветься підмінити, а краще втопиться в Тисі при спробі нелегально перетнути кордон. Хоча кажуть, що це ті кому не пощастило д-омовитися з прикордонниками, а ще це ті підстрелені. А хто заплатив 5-10 тисяч доларів перетинає. В щодня читаєш новинами, що затримують групи по 20-30 людей, точніше чоловіків. А скільки ж їх втікає, цього ніхто не озвучує, як і наших втрат. Ось такі новини по справжньому пригнічують і не дають жодної надії на світле майбутнє, хоча це дуже абстрактна концепція.
А домашні клопоти від цих думок не відволікають, власне я вже дуже втомилася від цих клопотів. Найбільше у житті я не люблю, коли хворіють діти. А вони постійно хворіють. Я шось думала, що влітку ми відпочинком від хворіб, але ні. Це повторюється знову і знову - соплі, кашлі, застуди, болить горло, вухо, ніс, промиваємо, видуваємо, маємо антибіотики і це все по колу... На все це накладаються постійні виключення світла, і хоча вдома ми поставили собі систему акумулятор плюс інвертор, але це вирішило лише питання інтернету і того, що не холодив холодильник, але не прання, миття посуди, наявність душу та приготування їжі, бо у нас електроплита. Ми придбали собі маленький газовий балон, це трохи полегшило життя, але у поєднанні зі всім рештою все одно дуже складно.
Але найбільше бісить відсутність зв'язку, майже постійна, до цього з часом теж замкнеться, якщо так і буде надалі, але не зараз, зараз ми ще живемо минулим, коли все не планують заздалегідь, а вирішують по ходу, в режимі онлайн. А режиму то нема, онлайну немає.
Власне навіть часу тексти писати немає, ви це могли помітити по моїх останніх дописах - фотографії і кіл Ка речень, з дітьми не дуже розженешся. А зараз я просто застрягла на зупинці без зв'язку на цілу годину і пишу пост собі чернетку, щоб опублікувати пізніше, коли доберуся додому. Може навіть без фотографій опублікую для різноманітності. А може знайду якесь одне фото, яке відповідає моєму паскудно-депресивному настрою.
Зображення згенероване ШІ
Хочу вас підтримати. Тримайтесь і пам'ятайте виживуть ті, хто зумів адаптуватися до будь яких умов.
Карантин пережили, війну переживемо і відключення світла також. Пишіть це допомагає звільнитися від лишніх думок.
Дякую за підтримку! Все добре, це просто такий собі вилив емоцій в порожнечу і таки хтось його почав)) Загалом все добре, а писати, власне, часу немає, лиш короткі дописи постити із фотографіями моїх квітів, бо діти вимагають всю мене.
Не засмучуйтесь і не переймайтесь. Ми вже 29 місяць на війні та вже перестали засмучуватись. Неадеквати вибрали квартал до влади, а комусь приходиться віддуватись. Ці ж неалеквати "какая разніцаʼ звалили з країни та продовжуть звалювати.
Тримайтесь, бо ми всі мусимо триматись
Дякую! Слова підтримки від вас особливо цінні!