Мене завжди такі дивували.
Зависока оцінка себе та своїх можливостей. Таких прям дуже багато в кожному напрямку. Людина нічого космічного не зробила , не вміє та не робить. Просто певну якусь річ або дію, виконує краще за більшість оточуючих її людей. Та в колі колег по цеху, жодним чином не приваблює. Скоріш за все - навіть відштовхує. Тому що не приділяє уваги та часу на розвиток. А намагається виділитись на фоні гірших в певному навичку людей.
Я завжди різко реагував на таких персонажів. деякі навіть звільнялись після мого втручання в діалог, та приведення доказів, конструктивної критики та більш широкого та згрунтованого пояснення певної теми.
Саме таких ображає критика та розуміння, що вони нічим не можуть виділитись. Такі люди не здібні до навчання та комунікації більш успішних одиниць суспільства.
Тому що критика, навіть конструктивна, будь які поради та розбір помилок не сприймається розумно. А ранить їх десь в середині. Не виключено що так впливає синдром відмінника. Він має бути найкращим або його життя нічого не варте. (Доречі, у мене може бути шось подібне до роботи.) І саме через це вони уникають місьць та будь-яких моментів, де вони не будуть найкращими. Тимпаче з найсильнішої своєї сторони. Але то не виправдовує хворої самооцінки.
В дорослому віці потрібно розуміти та працювати над собою та своїми вміннями. Навчитись нарешті сприймати все як воно є . Прийти до розуміння що найкращих не існує. А спроби знайти захопленість поміж людей, що не знають цієї теми, але досить добре реалізували себе в іншому напрямку, то просто слабкість.
Фальшива проекція здібностей та не здатність признати свої слабкі сторони. Знаходячись в такому оточенні, більшість хапає зірку, тому що завжди чує тільки хороші відгуки від здивованих її вміннями людей.
Так, вона стала найкращою, але в оточені слабших за неї.
Лідер думок та авторитет для менш освічених в тому питані людей, саме тому вони і прислуховуються до її порад, думок та пропозицій.
В таких умовах той самий «лідер» проектує в голові фальшиву картинку та малює неіснуючу реальньність, де саме він досяг найбільших успіхів, в якій немає йому рівних та тільки його слова варті уваги.
Але не враховує один важливий нюанс. Авторитет він лише поміж досить малої частки людства, яка тільки почала поглиблюватись у вивчення питання. Не маю права критикувати таких персонажів. Вони обрали найкраще для самого себе. Та я живу за протилежним принципом. Якщо ти найрозумніший в кімнаті, то - не твоя кімната.
Саме ці слова змінили моє відношення до оточуючих. Я просто почав пошук тієї самої «кімнати» де зможу ставити питання та уважно слухати.
Безсумнівно відчуття важності та лідерства одне з найкращих. Проте з великим мінусом, комунікація з менш успішними або твого рівня людьми взагалі не спонукає до саморозвитку та покращення свого сьогодення.
Більшість мене не зрозуміли, хтось навіть образився, нікого не засуджую то ваше право. Я обрав себе, своє майбутнє та реалізацію свого потенціалу.
Проаналізувавши свою поведінку, захоплення, напрямок розвитку в цілому все що має вплив на рівень життя та реалізацію потенціалу - прийшов до висновку, що не готовий прийняти ту реальність. Не хочу витрати молодість, де маю найбільше сил, найкраще самопочуття, найшвидший та найпродуктивніший мозок - на танці, гулянки і все тому подібне. Хочу присвятити найпродуктивніший період на розвиток, удосконалення своїх якостей, освоєння нових знань та відточення талантів до максимуму.
Лиш в цьому випадку, я можу розраховувати на успіх в майбутньому, безтурботну старість, та повну свободу від тяжкої праці.
За рахунок слабших, нізащо не стану сильнішим. А тільки погіршу ситуацію, й житиму ілюзією досканолості, не зможу тверезо оцінювати свої сили та можливості і сприймати обґрунтовану критику та корисні для мене поради. Таким чином просто витрачу всі свої сили на приниження інших для виставлення на показ «крутості» яка на справді являється найбільшою слабкістю. Нізащо не дозволяв собі принизити особу що гірше за мене знається на певному питанні. А спокійно пояснював , приводив аргументи і намагався навчити. Приймати позицію вчителя набагато корисніше. Так показуєш свою культуру, реальні здібності, вміння та знання. Відразу видно що не страшна конкуренція і пояснивши одну тему гірше не буде і тобі не зашкодить. Так як ти завжди розвиваєшся та вчишся, ти впевнений в собі та своїх можливостях і будеш щиро радий , коли саме твоя перша допомога змінить чиїсь думки та життя на краще.
Але і захоплюватись навчанням не варто. Достатньо пояснити підставу і не витрачати свій час на розвиток іншого, всі то добре використають і навіть не зрозуміють за що тобі дякувати. А ти вже втратив певний час , що мав бути присвячений самому собі. Допомога має бути в міру. Якщо людина після певних діалогів та прийняття нової реальності сучасності не почне сама від себе розвиток та навчання, то ви просто витратили час на порожній горщик. Не робіть ведмежої послуги. Дайте вудочку, а не рибу. Так буде найкраще і для вас і для неї.
Будьте чемні, обирайте себе. І не намагайтесь реалізуватись на фоні слабкіших. А ще - любіть батьків та буде вам щастя )
