Як тільки з’явились тварини, що були найбільш подібні до людей, найперші представники розумних і соціальних істот, почались розподіли на групи, на певні ролі і певний статус. Як би то дивно не виглядало, але з набуттям хороших якостей і нових знань, дуже стрімко розвивались такі риси як алчність, жадібність, зрада. Тобто з кожним кроком до нових відкриттів, з кожним днем розвитку, з кожною годиною еволюції, ті найгірші риси удосконалювались з надмірною швідкістю. Якщо раніше потрібно було лиш позбутися певного представника твоєї спільноти, десь на полюванні або навіть вночі щоб того ніхто не бачив, і без жодних проблем присвоїти собі зайвий шмат м’яса, краще місце під каменем, завоювати довіру інших і зайняти вищу позицію серед оточуючих, зарахунок таки підлості, з часом то почались вже більші комбінації за участі декількох представників певного поселення, так як з часом ми ставали більш уважні, розумні і зважені. Почали вигадувати цілі схеми, щоб присвоїти собі чиїсь досягнення, і бути як найвище по соціальній лінії. Як би прикро то не було, але маємо визнати, що людський мозок сформувався таким чином, що більшість марить якнайменше зробити але якнайбільше отримати. В таких ситуаціях проявляються ті самі найгірші риси.
Прикладів з історії є більш ніж достатньо. Найрідніші люди позбавляли життя один одного задля здобуття кращого місця під сонцем. Навіть не говорячи вже за великі статки або владу, продавали своїх би здавалось найближчих, свою родину. За шмат того самого м’яса, за якісь мінімальні пільги або за фінансове винагородження, але настільки смішне що вистачало тієї «подяки» щоб декілька разів сходити на базар. А скільки було випадків, як навіть за звичайне «дякуємо за пильність, Батьківщина тебе не забуде». І так, Батьківщина його не забула. Ледае дотягнув до пенсії, життя як в казці. В якій він не головний герой, що має хіппі енд в кінці. А той самий вимучений персонаж, що має казковим чином забезпечити собі хочаб щось близько до мінімальних потреб. Тому що навіть підстави для життя для нього не досяжні. А на душі всю дорогу має зраду рідної людини, за пару слів.
До чого я веду - кожен має для себе розставити пріоритети. На першому місці завжди мають бути свої бажання, свої потреби і своя безпека. Бо як нам показує історія - довіряти не можна нікому.
Так само з досвіду можу заявити, що навіть найближчі люди, які казались такими правильними, чесними завжди були біля вас, в певному моменті доведуть що найбільша помилка яку тільки можна було зробити, то поставити когось вище своїх власних інтересів. Просто така у нас природа і нічого з тим не зробиш. Люди звикли брехати, використовувати інших задля своїх потреб, підставляти інших щоб зайняти більш прибуткове місце в корпораціях. Якщо раніше то все робилось через певну тупість, і можна списати на тяжкі роки, кожен виживав як міг, то в сучасному світі, всі продаються за гроші, в кожного є своя ціна.
Мені не ходить про кожного. Знаю - є порядні, що робитимуть все по совісті, тяжким трудом, крок за кроком, кожного дня удосконалювати свої вміння і працювати над своїми помилками, вчитись у кращих і контактувати з більш успішними людьми. Це дуже важко і максимально дискомфортно, але тільки так можна чесно вийти на новий рівень життя. Тому більшість обирає найпростіше, навіть вигадати схему, яку розпишуть в 400 сторінок де крок по кроку опишуть як присвоїти чієсь майно, як обікрасти бюджет фірми/держави, як підставити тебе( найближчу людину, яка завжди була поруч і в супереч своїм інтересам віддавала від себе дуже багато, фінансової допомоги, моральної підтримки, і тому подібне) буде набагато простіше і швидше, а ніж присвятити з пару років на соморозвиток.
Я в тому переконався вже неодноразово. Так, не засвоїв урок життя відразу. Навіть більше скажу, десь з 20 разу до мене дійшло. Мене так виховали. Завжди був добрий і максимально відкритий до людей і мав переконання, що всі такі як я. Але - ні, людська природа дуже жорстока.
Довіра дуже дорогоцінна річ. І нагороджувати нею варто дуже прискіпливо та обережно. На цілому світі не може існувати дорожчої людини від самого себе. І повністю довіряти можна тільки і виключно внутрішньому голосу. Навіть найближче коло оточення має бути хочаб трошки, але на відстані. В жодному разі не можна відкриватись на всі 100%, тільки в випадку дистанції, навіть мінімальної, ви будете в безпеці.
То не ходить про самотність, життя без друзів і компанії. Можна бути максимально соціальним, компанійським, але стриманим в певних речах, словах, діях і емоціях.
Хтось може не погодитись з моєю думкою, але я не змушую. Це тільки мій досвід, мій пройдений шлях, мої висновки і мої заперечення. Цілком можливо, що з часом я стану більш м’яким та відкритим. Але в моїх реаліях, найкраще для мене залишатись завжди нейтральним або навіть часами холодним.
Набивайте шишки та робіть будь ласка висновки. Хай щастить з людьми по дорозі. Але не тіштесь моментами радості. І думайте холодною головою.