Першого разу почув, що розвинений не за віком, приблизно в 12 років. Від того часу, все частіше мені звертали увагу, що відрізняюсь від одноліток в думках, принципах та пріоритетах. То вже не було, як за часів дитинства, аби говорити: «ой, який розумненький росте», а максимально здивовано та певною мірою з захопленням. 😮😮😮
Спочатку, відрізнявся лише інтелектуальними здібностями, завдяки великому внеску батьків в моє навчання. Цього, більш ніж вистачило, щоб розвити пам’ять, уважність, кмітливість та багато інших здібностей, які надалі допоможуть швидко засвоювати нову інформацію, робити правильні висновки, бути максимально продуктивним та одночасно працювати над вирішенням декількох питань в голові. Не просто працювати, а успішно вирішувати та не втрачати деталі жодної з задач.🧠🧠🧠
Переступивши шкільний поріг в 5 років, від самого початку був наймолодшим в класі. Цей факт не заважав мені бути одним з найуспішніших, аж до випуску. До речі, проведення більшої частини дня, в оточені старших за мене, навіть дітей, чи немало вплинуло на мій хід думок в майбутньому. Постійна комунікація, з більш дорослими, спонукала до прискорення розвитку та радикальній зміні інтересів.💹💹💹
Здавалося, всього один рік. Так. Один рік, втраченого дитинства, для мене. Завдяки цьому, я почав стосуватись, товаришувати та спільно проводити час в оточені старших, навіть не дивлячись у різницю 6-7 років (для шкільного віку, то досить багато).⚠️⚠️⚠️
Однолітки, взагалі, мене не цікавили. Коли у них в голові, ще були забавки та розваги, я почав заробляти перші гроші. Ні, ситуація не вимагала того. Навіть, пам’ятаю, як трохи сварили, що ходжу вантажівки розвантажувати та тому подібне. Найкумедніше — розумів, що будуть сваритись та йшов свідомо. Не дивлячись на негативне сприйняття мого рішення, я завжди пам’ятав за родину. Йдучи додому, з чергового підробітку, хотів поділитись заробленим з рідними. Було все одно на сварку, хоча трохи неприємно. Мені важливіше усвідомлення внеску в сімейний побит, хоча б маленької, та все ж таки частки. Намагався максимально зменшити витрати батьків, що пов’язані з моїми потребами.😉😉😉
В підлітковому віці, отримав досить дорослий досвід, що не дозволив залишитись хлопчиком. 15(ти) річний я, приблизно місяць часу, повністю займався опікою немовлят. В той час, тато мав складну операцію на серці та мама мусила бути з ним. Цей факт майже нікому не відомий. Я готував їм суміші, змінював підгузки, заколисував та провів не одну безсонну ніч, з проявом перших зубів. Саме тоді, їх перше слово: «Мама», було адресовано мені. Зараз, то навіть уявити складно, як 15(ти) річний підліток, що ходить до школи, взяв на себе опіку над двома немовлятами. Та ніхто з оточення, навіть і не здогадувався, за недитячі обов’язки та космічну відповідальність, що лягли на його плечі. Від того часу, вже мав досить велику прірву (в життєвому досвіді), не тільки з однолітками. 🤯🤯🤯
Підходив до життя з більш дорослої перспективи, але з дитячою дурістю і безтурботністю, в голові. Що правда, слід дитинства швидко зник. 🎭🎭🎭
16(ти) річний підліток з однією валізою, ковдрою та подушкою, поїхав за тисячі кілометрів. Сам. Без друзів та родини. Наодинці з самим собою, зі своїми думками, бажаннями та цілями. Маленькими та впевненими кроками йшов до самостійності. Сміло приймав життєві уроки. Та досить мало часу минуло, як життя, змусило в подвійному темпі дорослішати. Втрата «Голови» сім’ї, дала усвідомити, що веселощі закінчились. З тієї миті, я відповідаю за цілу родину. Як найшвидше мусив прийти до незалежності та дарувати відчуття спокою рідним. 🤝🤝🤝
За період формування особистих поглядів, стандартів, цілей та пріоритетів, я пройшов через голод, самотність, повну ізоляцію від підставових благ, зраду та дуже багато інших не приємних речей. Саме цей досвід сформував моє мислення та підхід до життя.🙋🙋🙋
Хтось, називає мене малим гівнюком. Вважає, що за 23 роки, я, ще нічого не бачив. Та вибачте, будь ласка. Кожен рік, формування моєї особистості, був настільки важкий та сповнений такими викликами долі, що зламають майже кожного. Той «гівнюк», жодного разу, нікому не поскаржився. Пройшов через всі проблеми та труднощі сам. Ні разу, не звернувся за допомогою, а навпаки, ще й сам допомагав. 🤝
Робимо висновок. 🫡🫡🫡
Вік, як цифра, взагалі не має жодного значення. Вік, як пройдений шлях та отриманий досвід, то твереза оцінка особистості. Я не дорослий не по роках. Просто, на жаль або на щастя, пережив та засвоїв уроки життєвих випробувань. 🤷♂️🤷♂️🤷♂️
Вік, то досвід, який людина отримує протягом певного часу. ✍️✍️✍️
Я свій досвід взяв досить рано. В мене не було вибору. З 18 років, повністю забезпечую себе. З 19 років, вже фінансово допомагав рідним. На сьогодні, спокійно можу утримувати родину (мінімум з чотирьох осіб), де ніхто не відчуватиме браку ресурсів, а я, матиму вільні кошти, що призначені на збереження. Подумайте, чого мені то вартувало?❓❓❓
Скажу чесно: «Віддав би той досвід, не по роках дорослу позицію, в обмін на безтурботні та веселі роки».💯💯💯
Радий знайомству!!!