Боляче спостерігати такі картини, які сьогодні нам відкрились по дорозі звичного прогулянкового маршруту вихідного дня. Яри, які під кількаденним весняним сонцем підсохли від залишків снігу, чи то з необережності, чи то за свідомим чиїмось наміром загорілися. Через суху траву та листя, а також чималий вітер, вогонь охопив велику територію, що навіть довелося приїжджати пожежникам, аби приборкати вогняну стихію.
І навіть через кілька годин після гасіння, процес тління не до кінця зупинився, а там, де пройшов вогонь, оголена земля зі знищеною біосферою. Боляче на таке дивитися, адже процес відновлення після такого займає декілька років і то, вже ніколи не буде так, як було до того.
