"Стадіон, так стадіон..." - доволі часто тепер в нашій родині звучить ця легендарна фраза п'ятирічної давнини, адже в таку сиру мокру погоду по лісу не сильно походиш, бо під ногами болотяна каша. А прогулятись пару кілометрів до нового стадіону в сусідньому селі - це те, що треба. Приємно ходити чистими обладнаними доріжками навколо стадіону та спостерігати, як тренується молодь.
Так, зараз тут гарно освітлене поле прожекторами, та в моменти, коли вимикають світло, гасне і поле, і тоді можна почути крізь темряву все, що думає українська молодь про йбн русню, і такі моменти ці діти будуть пам'ятати все життя.
