Міф перший:
Коли ми чуємо про торгівлю людьми, в голові одразу виринає стереотип – проституція. Але це далеко не так. Зараз прямо в «моду» ввійшло трудове рабство – коли змушують виконувати важку, шкідливу роботу, про яку навіть і мови не було, і людина втрачає здоров’я, а подекуди і життя. І, на жаль, чорний ринок донорських органів – це не вигаданий кадр з екшн-фільму, і тут торгівля людьми теж буяє.
Міф другий:
Я не спілкуюсь з незнайомими, тому мене продати нереально. А люди, з допомогою яких їду за кордон – я їх давно знаю. Отут так важко урівняти логіку та емоції, так? Але статистика – дама невблаганна, і вона свідчить, що це якраз люди, яким жертви довіряли. Ну, тут вміти треба так втиратися в довіру, без сумніву, і якраз статус дружніх відносин розкриває перед вербувальником безліч можливостей.
Міф третій:
У мене, взагалі-то, достатньо розуму не потрапити на такі гачки, це людей, які неосвічені, то може й продають. Жертвами одного з видів торгівлі людьми може стати абсолютно кожна людина – атестат за дев’ять класів у неї за плечима, чи професорське звання – для торгівців вигідна лише позиція, на якій вони зароблять.
Міф четвертий:
Їхати за кордон працювати цілком безпечно – це цивілізовані країни. Хм, ну воно то так, але при умові наявності дійсного закордонного паспорта, відповідної робочої візи, трудової угоди з роботодавцем та дозволу на роботу в країні призначення. Якщо хоч одного документу у вас немає – то з якогось боку це вже не легально, а отже, захистити вас складніше. А інколи і неможливо. Тому уважно читайте умови договору, перевіряйте ліцензію роботодавця, перевіряйте легітимність агенцій-посередників. Ні в якому разі не підписуйте документ, суть якого не зрозуміли!
Міф п’ятий:
Жертва завжди може повернутися.
На жаль. Людина, продана в рабство, залежна від «господаря»: відбирають документи, фізично обмежують, скоюють насильницькі дії, і обов’язковим є психологічний тиск. Жертві погрожують розповсюдити все те, чим її змушували займатися, і цей шантаж в 99% спрацьовує. Інші бояться депортації, намагаються викупити документи (читай «свободу»), і цей ланцюг нескінченний. Обов’язково повідомляйте рідним, де ви знаходитеся, це іноді дійсно може стати гарантією життя.
Куди можна звернутися за наданням консультацій та допомоги?
• Благодійна організація «Світло надії» – регіональний координатор Міжнародної організації з міграції в Україні, м.Полтава, вул. С.Петлюри, 28А. [email protected], (0532) 60-60-81.
• Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0-800-505-501 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів, 527 – безкоштовно з номерів мобільних операторів України або скористатися сайту www.527.org.ua.
Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном (044) 238 16 57
(Картинка з інтернету)
Sort: Trending