Привіт, друзі!
Сьогодні, в передостанню п'ятницю місяця листопада 2024 року, а значить, і всієї осені, знову День поезії, ініційований @lilideleopolis, в якому я приймаю участь зі своїм віршем, написаним колись, в кращі часи, сама о такій очінній порі... А надихнула мене на написання вірша картинка в інтернеті, тому я трохи пофантазувала і ось що в мене вийшло:
Ніченьку туманну колисає тиша,
У віконце линуть кольорові сни...
А душа натхненно без упину пише
Про любов і щастя - навіть восени!
Відлетіло літо журавлиним клином
У безмежний простір зоряних шляхів...
І, мов кров, червоні ягоди калини
Ваблять погляд хлопця, що сюди забрів.
Чому заблукав він посеред туману,
Втративши надії чисті джерела?
Чи шукає знову дівчину кохану,
Що його весною з розуму звела?!
Та струнка берізка з карими очима
Полонила серце медом вуст своїх,
Ніжність дарувала, пестила хлопчину,
Ну а потім зникла чомусь, як на гріх!
Ти не гнівай долю, не журись, козаче,
Може, схаменеться й вернеться вона?!
Хай дощі осінні за вікном відплачуть
Та сніги розтануть, щоб прийшла весна.
І такі солодкі від морозу стануть
Ягоди калини... А були ж гіркі!
Як весна загоїть в твоїм серці рани -
Віднесе геть смуток течія ріки!
Проліском розквітне навесні кохання
І заб'ється серце у дівчини знов!
І твої здійсняться кращі сподівання,
Бо ніколи, чуєш?! не вмира любов!
Приєднуйтесь до чудової ініціативи #fridaypoem від @lilideleopolis, бо тут можна приймати участь не тільки зі своїми віршами, а і з віршами інших поетів, які вам дуже подобаються!
Ну, і трохи осінньої нічної краси...)))
Дякую всім, хто відвідав мій пост, за коментарі та апи!!!
З повагою, @valentinaboroday