Краса і могутність з'явилася на моїх грядках сама по собі. Адже через те, що соняшники виростають надто могутніми, я давно перестала сіяти їх спеціально. Та ці прекрасні головокрути за зонцем самі собі понасіваються щороку і прикрашають все навколо. А взимку, в холодну голодну для пташечок пору, вони ще й годують їх. Саме тому ми завжди кілька соняхів-самосівів таки залишаємо. Для виживання пташечок. Щоб не переставали вони тішити нас своїм чарівним співом і вранці, і надвечір. Під неймовірно красиві пейзажі сходу та заходу Сонця.