А для нас із чоловіком - особливо. Надто багато сил та енергії вже відібрано переїздом. І ще попереду маса роботи по облаштуванню свого нового старого житла. І, заодно, свого нового старого життя тут.😊
Ще тільки четвертий день, як ми переїхали. А вже стали шукати пригод на свою голову. Аякже, не загнутися ж від роботи одразу по приїзду. Треба підтримувати баланс 'робота - відпочинок'. Ще й погода сприяє цьому: давно немає спеки.
А щоб поєднувати приємне із корисним, ми вирішили потрохи освоювати навколишні цікаві природні ландшафти. І натрапили випадково на прекрасний краєвид мого містечка. За все своє дитяче життя тут я жодного разу не бувала на цій гірці. Хоча вона знаходиться метрах у 300 від дому. Чому? - Поняття не маю! Але зараз тут стоїть стелла на честь воїнів України. Звісно, моє ссср-івське дитинство не мало такого пам'ятника.
Дуже близько біля дому у нас тепер є ставок. Саме тут ми поки що вигулюємо свого песика. Він дуже любить плавати, а ми - рибалити. Тільки сумісність цих двох бажань неможлива, тому риболовлю відкладали на день найбільшої втоми. Вигуляли Хенка, нагодували його, і пішли шукати щастя клюваки риби.
Найцікавіше було потім.
Ми тільки розмотали і закинули поплавчані вудки, як під'їхав до нас сторож цього ставка. І розповів правила риболовлі тут. Які просто вразили незвичністю і засмутили тим, що рибалити можна тільки у вихідні та у релігійні свята. Добре, хоч безкоштовно...
І пішли ми на нашу манюсіньку, але дуже стрімку річечку Вілію. Там, серед зарослів бур'яну і кропиви, є канавка, що витікає із ставка і впадає у річку. Зовсім малий струмочок на вході у річку утворює малесеньке гирло, площею два-три квадратних метри. Але колись я тут прекрасно ловила головнів, карасів, коропчиків і окунів. От і вирішили ми перевірити це місце.
Стежини туди не знайшли. Трохи прийняли кропив'яних ванночок, - через одяг так попеклася, що думала не спатиму. 😁 А коли добралися до 'гирла', то побачили, що води тут зовсім мало. Шкода... Та все ж вудки закинули: не пропадати ж наживкам!🙃
На диво, почався кльов! Правда, рибки всі ловилися малесенького розміру. Зате різноманіття яке: плітка, окунь, навіть маленький коропчик спіймався.
Приємною ж несподіванкою став малесенький коблик. Я не знаю, як ця рибка офіційно називається. Але в дитинстві на тому забороненому тепер ставку я любила ловити цих рибок. І вони дуже смачні. І кісточок не мають, тільки хребет.
Доробляємо свої заплановані роботи, і на суботу плануємо великий вихід на карася з коропом, на ставок! 😍