Не перестаю дивуватися дружбі нашого вівчарика Хенка і 'дворянського' кота Мейсона. Навіть далекий переїзд не змінив їх відношень одне до одного. Дивишся на їх спілкування, їх дії, і думаєш: чи то пес є котом, чи кіт - псом? 😁
Ось так, неподалік один від одного, вони постійно відпочивають.
Можна навіть не сумніватись: якщо цей пост покине один із охоронників, слідом за ним піде і другий.😎
Виходячи із Хенком на прогулянку, я завжди стараюся зробити це таємно від Мейсона. Адже кіт страшенно любить ходити з нами! Але цим самим він лишає нас можливості йти далеко, куди нам потрібно. Бо котик може злякатися десь на луках, і загубитися. Що просто неприпустимо: як же ми без Мейсона?
Це чудо потім лежить на даху будки і чекає, поки ми повернемося. Бо добре знає, що буде всім хвостикам сніданок чи вечеря.
На новому місці вольєр для песика вийшов трохи меншим, ніж був. Але це не завадило Хенку дуже швидко освоїтися у своїй новій-старій хатинці. І тепер він навіть не зачинений може прекрасно лежати на своїй 'верандочці'. І що найприкольніше: на цій же 'верандочці' полюбляє полежати і кіт Мейсон! 🙂
Після ситної їжі наші хвостики зазвичай починають гратися. Мейсон хитрими рухами 'приманює' Хенка побігати один за одним. І пес із задоволенням починає робити вигляд, що дуже хоче покусати кота. Але насправді він може тільки взяти в пащу котячу шию, нібито щоб понести його кудись. Але тут же випускає кота і починає його вилизувати. 😁
От і скажіть: чому ці нібито несумісні звірята так люблять один одного? Чи то через те, що змалку росли удвох. Чи через відношення до них людей. Чи просто від нудьги. Не знаю.
Але це вже не вперше у нас така котячо-собача любов. Як і в багатьох інших людей, що люблять тваринок та тримають іх поряд із собою. Тому говорити про людські погані відносини фразою 'живуть, як кіт із собакою' вже неактуально. Краще брати приклад із отаких друзяк і бажати по-доброму 'жити, як кіт із собакою'. 😍