Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка
![download.jpg]
Це була перша українська музична школа (українська мова викладання, викладачі-українці, портрети видатних українських діячів на стінах школи тощо) на території тодішньої Російської імперії (з 1903 р. у Львові, тоді — Австро-Угорщина, навчання українською мовою велось у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка).
Перші уроки з фаху фортепіано Микола Лисенко починав не з постановки руки, а зі співу українських дитячих народних пісень.
This was the first Ukrainian music school (Ukrainian language publication, Ukrainian contributions, portraits of prominent Ukrainian figures on the walls of the school, etc.) on the territory of the then Russian Empire (from 190 3 rubles at Lviv, then - Austro-Ugric region, the beginning of the Ukrainian language was carried out at the Vishchy Musical Institute named after M. Lisenko).
Mykola Lisenko began his first lessons with the pia(
)
Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка
Київський державний художній ліцей імені Т.Г. Шевченка (колишня назва: Державна художня середня школа ім. Т. Г. Шевченка) — єдина в Україні академічна середня школа в галузі образотворчого мистецтва.
Kiev State Art Lyceum named after T.G. Shevchenka (coin name: State Art Secondary School named after T. G. Shevchenko) is the only academic secondary school in Ukraine in the region of creative art.
Це довідка. Вона ж приказка. А тепер сама розповідь.
Олена та Сашко завітали до мене у гості. Старий Новий рік. Сочельник..здається.. І навіть запросили на свій концерт. "Різдвяний вечір" у Будинку вчених. Хорова Капела ім. Ревуцького. Яка ж я була рада.
Ми з Оленою навчалися у РХСШ. А Сашко у сусідньому закладі, у музичній школі ім.М. Лисенка. Ось усі, хто це прочитає з знаючих людей, будуть сміятися. Романи, дискотекі- дим коромислом і карти... хто кого. Різні версіїї. Я була впевнена, що ми їх, але від Сашка почула ніби то вони нас.. Вау..Яка брехня..Не даремно увесь час були бійки.
Ці школи це були ворожі організації. Музиканти проти художників. Ізольовані від звичайних дітей воними воювали школами. А в моєї прекрасної подруги був великий чудовий друг-Сашко у музичній школі. Хоча ми з нею художники. Ось у стані ворога. Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішим. І ми зміцнилися пристрастю увесь час мотатися до Філармонії. Думаю, через Ленкіне кохання.
Olena and I studied at RHSS. And Sashko is in a nearby institution, in the music school named after M. Lysenko Here, everyone who reads this from knowledgeable people will laugh. Novels, discotheques - a rocker. Gambling... who whom? Different versions. I was sure that we would overcome them, but I heard from Sashka that it was them. Wow..What a lie..It was not for nothing that there were fights all the time.
These schools were enemy organizations. Musicians versus artists. Isolated from ordinary children, we fought in schools. And my beautiful friend had a big, wonderful friend, Sashko, at the music school. Although she and I are artists. Here in the state of the enemy. Everything that doesn't kill us makes us stronger. And we strengthened our passion and ran to the Philharmonic all the time. I think because of Lenka's love.
Звичайно, всі художники закінчили цю одну школу. Усі музиканти навчалися у другій, що поруч. Республіканська художня школа та музична ім'я Лисенка. Ось два заклади де тримають особливо обдарованих дітей. Ось там ми всі й виросли Дві чудові школи на Серці. Республіканські. Туди приймали дітей після складання іспитів. Діти першого вересня з неблагополучних, дивних, ненормальних... ставали талановитими та обдарованими.
І не такими як усі, але такими як усі до єдиного в цих школах. Чи не цокнутими, а геніальними. Не тупими, а натхненними… Та ждало їх не ПТУ, ЛТП не виправна колонія, а високе мистецтво. Кисть мастехін і смічок і скрипка, а не мітла лом і лопата.
Ми всі, хто працював на студії, закінчували ці школи. Або художню чи музичну. І тому вся студія навчалася колись в одній цій школі. І ті кому 70 і 50 і 20. Одні й самі вчителі навчали всіх цих художників. Це улюблені оповідання за бенкетним столом згадувати цих легендарних вчителів та свої подвиги.. усіма поколіннями студії.
Of course, all the artists graduated from this one school. All the musicians studied at the second one, which is nearby. Republican art school and music school named after Lysenko. These are two institutions where especially gifted children are kept. This is where we all grew up. Two magnificent schools on Serts. Republican. Children were accepted there after passing exams. Children on the first of September went from being dysfunctional, strange, abnormal... to becoming talented and gifted.
And not like everyone else, but like everyone else in these schools. Not crazy, but brilliant. Not stupid, but sophisticated... It wasn’t a vocational school or a labor camp, not a penal colony, but high art. Brush, palette knife and bow and violin, not a broom, crowbar and shovel.
All of us who worked at the studio graduated from these schools. Or artistic or musical. And that’s why the whole studio once studied at this one school. And those who are 70 and 50 and 20. The same teachers taught all these artists. These are favorite stories at the banquet table to remember these legendary teachers and their exploits.. by all generations of the studio.
Творчество Васяновича. Но все узнали всех.
О.Животков.
Минуло сто років після навчання. А Олена та Сашко завжди разом.
Талановиті у квадраті.
Але, звичайно, вони теж працювали на нашій студії. У молодості, своїй першоий. Нині у них друга. Ми, митці, не старіємо і життя нас нічого не вчить. Завжди можна все почати спочатку, подивившись своїм дивоковатим поглядом на нормальні речі.
Зробити щось таке, чого просить твоя душа. І це, виявиться, найточніше. Олена та Сашко зробили те що треба, може й навпаки, але потрапили у десятку. Ось їхній хор ось їхня справа.
Вони очолили хорову капелу ім. Ревуцького.
Олександр Круковський генеральний директор Чоловічої хорової капели ім. Ревуцького, Олена Толкач опікується організацією концертної діяльності, можна сказати заступник директора з концертної діяльності.
A hundred years have passed since our training. And Lena and Sasha are always together.
Talented squared.
But of course they also worked in our studio. In my youth, their first. Now they have a second one. We artists do not age and life teaches us nothing. You can always start over, looking at normal things with your strange eyes...
Do something that your soul asks. And this will turn out to be most accurate. Lena and Sasha did what they needed to do, maybe vice versa, but they hit the mark. This is their choir, this is their business.
They lead Revutsky's choir
Oleksandr Krukovsky General Director of the Cholovic Choir named after. Revutsky, Olena Tolkach is concerned with the organization of concert activities, one might say the director’s advocate for concert activities.
Нещодавно дві жінки, дуже милі такого, солідного віку, говорили між собою: «Як же хочеться сходити кудись, посидіти в київському старовинному особняку і послухати хорошу музику.. де тепер це все… Війна, скільки бід, як ми тепер живемо, хочеться подумати про все. Такі дні ... »
Заете. Ця потреба наша спільна і вона
може бути задоволена повною мірою. Чоловіча хорова капела ім. Ревуцького. Які чудові музиканти.
Ось люди, які знають, що це необхідно нашому організму. Наше сприйняття війни, наше горе, наш біль, все це має свій характер. Воно стримане та глибокодумне як наш Київ. І тому той настрій, який на концертах, він саме точно виражений.
Всі хто хоче довірити свої думки і почуття людям, які розуміють, проведуть там час саме так як хочуть. Нам усім необхідно поплакати, посміхнутися втішитися та святкувати. І попишатися нашою Україною. І полікуватися класикою. Усі туди йдіть. Там усім нам саме місце.
Recently, two very nice women of such a respectable age were talking to each other, “I really want to go somewhere, sit in an old Kiev mansion and listen to good music... where is it all now... The war, how many troubles, how we live now, we want to think about everything.. Days like these...”
You know.. This need is our common one and it
can be fully satisfied. Male choir chapel im. Revutsky. What wonderful musicians.
These are people who know that our body needs it. Our perception of war, our grief, our pain all have their own character. It is restrained and thoughtful, like our Kyiv. And that’s why the mood at concerts is precisely expressed. Anyone who wants to entrust their thoughts and feelings to understanding people will spend time there exactly where and how they want. We all need to cry, smile, be comforted and celebrate. And be proud of our Ukraine.. And receive treatment from the classics. Go there, everyone. There's a good place for all of us.
Головна Атмосфера Різдва, це перш за все музика.
Скільки б ми всі не гавкали один на одного з за дат, свята завжди починаються 25 грудня, а закінчуються 19 січня. Більше не вип'єш.
І ось у 19 січня на Старо-ново-радянсько-десидентське Хрещення, я прийшла до них на концерт. Місто, сніг, старовинний київський особняк (Будинок Вчених) та чудова хорова капела співає колядки. Ми з Оленкою, слухали музику… і всього цього часу начебто й не було, але просто тепер я вже на їхньому концерті.
І настало Різдво.
Знаєте, саме прийшло. Без дати і як то дуже вчасно.
Звичайно, будуть ще й інші свята.
але тепер в нас є прекрасні музиканти, є хор їм Ревуцького. Вони зроблять світлішими наші урочистості, святковим будні повсякдення. Побудьте з їхньою музикою, якщо Вам чогось не вистачає ... І ваша сум теж буде святом, значним і елегантним, а не просто зеленою тугою.
The main atmosphere of Christmas is, first of all, music.
No matter how much we all bark at each other about the dates, the holidays always begin on December 25th and end on January 19th. You can’t drink anymore.
And so on January 19, at the Old-New-Soviet-Dessident Epiphany, I came to their concert. City, snow, an old Kiev mansion (House of Scientists) and a beautiful choir singing carols. Lenka and I listened to music... and it was as if all this time had never happened, but now I was already at their concert.
And Christmas came.
You know, it just came. No date and somehow very timely..
Of course, there will be other holidays...
but you and I have wonderful musicians, there is a choir named after Revutsky... They make our celebrations bright, our everyday life festive. Stay with their music if you are missing something... And your sadness will also be a holiday, significant and elegant, and not just green melancholy.
Але й інші свята – це теж музика. Але й у звичайному житті потрібна музика. Щоб
робити з нього свято. Або щось особливе. Приходьте до тих, хто цим живе. Приходьте просто слухати музику. А покласти на цю справу все життя, це турбота тих, хто вас запрошує. Покладіться на них. Це чесні люди. І вони вас не підведуть. У вашому житті буде гарна музика. Ваше життя буде набагато краще з нею.
But other holidays are also music. But in everyday life we also need music. To
make it a holiday. Or something special. Come to those who live it. Come just listen to the music. And dedicating your whole life to this task is the concern of those who invite you. Rely on them. These are honest people. And they won't let you down. There will be good music in your life. Your life will be much better with it.
Congratulations @yaros.rudy! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
Your next target is to reach 300 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPTo support your work, I also upvoted your post!
Check out our last posts: