Та це ж моя історія! 🤣🤣🤣
Вияаляється у вітрянки до біса великий інкубаційний період. Дочка заращилась у дитсадку, вле чеоез 5 днів зелених крапочок вже пішла на новорічний "ранок".
А я у новорічну ніч в гостях відчула себе зле. І бій курантів я зустріла бульбашками не від ігристого, а від шипучого аспірину )) Зранку викликали швидку, бо всі визідні, але ж температура. Вони приїхали, прикладали стетоскп до спини (я д.себе там не бачу), дивились у горло, а тоді давай хіхікати. У вас вітрянка, кажуть. На той момент я вже й забула про доччину вітрянку. Аа! Бо мама теж мене запевнела, що я хворіла.
А потім.... 21 день я почувалася, ніби розкладаюсь заживо. В голові були лише якісь біблейські образи.
Коли трохи роздуплилась і вийшла на роботу,.виявилось, що від мене заразилось пару дорослиж колег і кум. Це був незабутній досвід 😁