Спогади про маму.
Сперш я хочу розповісти про маму.
Це була жінка середнього росту, з яскравими сіро-зеленими очима і дужими руками, в яких все просто поралось, коли вона працювала в дома, чи на городі,чи на фермі доячи корів.
Ох, а на городі в нас росли все: картопля, цибуля, буряк, кукурудза, горох, бобові, і багато садових культур та дерев.
Вставала мама рано вранці, щоб приготувати нам с братом сніданок в школу.
Все просто поралось у її теплих руках. Мама була чудовою господаркою, проте їй потрібна була допомога, і вона була – від нас з братом. Допомога була маленькою: вранці вигнати корову на пасовище.
Потім ми бігли до школи, бо починались уроки. Їх було цілих п'ять, а так тяжко сидіти на кожному уроці, коли навколо все буяє фарбами.
Весна!
Це гарна пора, щоб усе розквітало, і нам хотілося грати на подвір'ї. А після уроків бігли гуртом до своїх матусь на ферму, і допомагали їм правитись біля корів. От після обіду ми бавились, і вчили уроки гуртом. А мені уроки допомагали вчити дві мої однокласниці: дві Валентинки, як я їх називав. І проводжали мене додому після уроків, по черзі.А матуся продовжувала працювати на фермі.
Ввечері ми з молодшим братом грались у хаті, до дев'ятої вечора,а матуся готувала вечерю, а потім ми лягали спати до ранку.
А мама не спала ще деякий час, і тільки потім, за одинадцяту годину чулося її рівне дихання – мама тихесенько спала немов янгол!
А до третьої ранку залишалося так мало часу.