Дивлюсь, я одне кіно, і згадую як в моє життя, увірвалась одна подія.
Це було не так уже давно. Я тоді був повний сил й надій.
І ось в колгоспі коли я працював фуражиром. І до нас в клуб привезли одну кінокартину, і так вона мені сподобалась, що як тільки дивлюсь її по телебаченню, чи як зараз в інтернеті, то дивлюсь з захопленням одним подихом, картина звичайно про колгоспне життя. Люди були все більше прості не герої. А як працювали та позаздриш, наші працювати так не вміють. Я не хочу сказати що зовсім пропаща молодь, У нас в колгоспі був один дідок "Ілля Павлович". Так ось був він типовий персонаж Цої картини справедливий до неможливості. Дід Ілько як ми його звали, і до нас молодих звертався як до рідних, все було добре і жили ми в мирі й в злагоді. Ось якось перед смертю йшов я мимо їхнього будинку та заглянув до діда, Та він відразу взнав мене, і с усмішкою привітався.Поговорив трохи зі мною, він іще раз усміхнувся і проговорив такі слова. Добрий ти Сашко, та довірливий. І став прощатись зі мною й пішов у будинок, а я вийшов із двору, а в скорості поховали його. Чому я згадав про картину та і про діда. Та на летіли згадки як голуби та й полетіли далі, та все далі.
