Hope — Hive

Багато днів я закликала обирати життя, хоча сама обирала існування.
Коли здається, що якщо дозволиш відчути себе добре, будеш зрадником.
Вчора вночі муж вкладав дітей і вони мріяли. Про будинок на дереві, про мандрівки, про море, про будиночок на колесах.
І це допомогло мені знову стати на землю.
Ми не можемо глобально вплинути на ситуацію.
Маємо чітку позицію, робимо свій вклад.
Війна.
Немов холодний душ.
Але це тверезить.
Пріоритети одразу стають іншими.
Рятує надія.
І віра в Бога.
Де людина безсила, Він зможе.

Життя потрохи повертається.
Оживають міста, скуті жахом та страхом.
Життя сильніше.
Попри вибухи чутно сміх.

Добро завжди перемагає.
Просто все не так однозначно.
Але добро всередині самого себе та любов точно дає змогу жити та вірити.

Якщо Господь дав мені змогу дихати, якщо він дав мені час на життя, то я маю його жити.

For many days I called for choosing life, although I chose existence.
When it seems that if you allow yourself to feel good, you will be a traitor.
Last night my husband put the children and they dreamed. About a house on a tree, about travel, about the sea, about a house on wheels.
And it helped me get back on the ground.
We cannot influence the situation globally.
We have a clear position, we make our contribution.
War.
Like a cold shower.
But it's sobering.
Priorities immediately become different.
Hope saves.
And faith in God.
Where man is powerless, He can.

Life is slowly returning.
Cities come to life, shackled by terror and fear.
Life is stronger.
Despite the explosions, laughter can be heard.

Kindness always wins.
It's just that everything is not so clear.
But goodness within oneself and love definitely allows you to live and believe.
If the God has given me the ability to dihati, if the Lord has given me an hour to live, then I can live my life.%