Чув, що учасники ґурту "Брати Гадюкіни" в побуті користувалися російською.
Мені здається, що головне - не факт користування, а внутрішнє ставлення.
Скажімо, є люди, які все життя користуються суржиком. Начебто україномовні, але за все життя так і не навчитися нормально говорити - чи вони є носіями української ідентичності?
А є люди, які з дитинства спілкуються російською, мають російськомовне оточення - і так вже сталося, що повний перехід на українську буде скоріше не користь мові. Наприклад, все життя спілкувався з батьками російською, а тут почав говорити виключно українською. В результаті, якщо батьки не налаштовані на такі зміни - то матимемо зворотній ефект, їх ставлення до мови погіршиться.
Якщо російськомовна людина починає любити мову, ставитися до неї з повагою, намагатися спілкуватися українською там, де це доцільно і йде на користь мові - то це, як на мене, і є «серединний шлях» або золота середина.
Якщо підходити до цього суто з практичної точки зору, то може десь так воно і має бути. В моєму ж випадку додається також емоційний аспект проблеми, тому я намагаюсь зменшити % російської в моєму житті до мінімума, це включає не тільки спілкування з людьми. Тому десь з середині 2016 року видалив російську розкладку з ПК, перестав дивитись відео російською, слухати музику і т.д. Єдине, де я її зараз чую, це хіба що на вулиці, або в відео різних українських блогерів, де вони аналізують російську пропаганду.
Так, навіть артист Курган є носієм української ідентичності. Тому що літературна українська, це не та українська, котрою спілкують люди в житті, це є чимось штибу стандартизованої української, бо як всі почнуть писати своїми локальними діалектами, то може виникати плутанина.
(але я не культурознавець, тому можу помилятись)
Ось відео того Кургана