В попередньому пості, я розмістив полотна польських художників на козацьку тематику.
У Яна Матейка, є ще одна картина, що дуже мене заворожує - «Битва під Грюнвальдом» Ну от люблю я всяку хрінь епічну … і нічого з цим не вдієш.
Тут треба мабуть коротко з’ясувати, що то за штука така – Грюнвальдська битва ?
Фомально говорячи – Грюнвальдська битва – це збройний конфлікт, який відбувся Бог зна коли – аж у 1410 році.
Суть конфлікту – банальна, як світ.
Жили-були … назвем їх тевтонцями – бо німців у сучасному сенсі слова тоді ще не було.
І жили-були литовці … хоча термін, теж неправильний і умовний – 90% території Великого Князівства Литовського - складали землі сучасної України і Білорусі. Такі от бувають казуси в історії.
І от значить жили-були і перші і другі … на хлібчик собі приробляли, як уміли.
А ще були жемайтійці – страшно вредна публіка, як з погляду тевтонців, так і з погляду литовців.
Вредними вони були, бо продовжували сповідувати язичництво, ревно його відстоювали і захищали. І литовцям і тевтонцям це дуже не наравилось.
Бо по перше литовці і тевтонці були християнізованими, а по – друге … і це головне – язичники-жемайтійці, у чиєму б підпорядкуванні не були – ламали схему оподаткування і торгівлі свічками.
Мовляв – «ми язичники, ми нічого не панімаєм – грошей платить не будем». Ну от кому, крім жемайтійців це може подобатись ?
І переходила та Жемайтія – як пігн-понговий м’ячик – від одних до других, від других – до третіх … а потім у звротньому порядку. Одним словом – морочила всім голову і ніде по-довгу не залишаючись – оберігаючи своє язичництво.
Незадовго до Грюнвальдської битви (1392 рік), литовці за договором, в черговий раз віддали вредну Жемайтію. А та, слідуючи своїй вредній натурі, знову стала морочити голову… мовляв «нам тут не наравиця, грошей платить не будем, назад хочем» і все таке … слово за слово – коротше – почала Жемайтія повставати.
Під цей шумок, значить … литовці одразу почали говорити - ті бамаги не правильні, ми не те мали на увазі, коли підписували … і взагалі тих чуваків, які підписували вже немає, вони уволились … коротше – віддавайте нам Жемайтію назад.
Тевтонські партнери – значить – в шоці … жемайтійці – бузять і партизанять. Вищого Арбітражного Суду у Києві, тоді ще не було … ну от шо ти зробиш – треба тільки воювать.
І почалось ...
Литовці позвали поляків, поляки позвали чехів і молдаван …
Тевтонці теж заднього не пасли – позвали лівонців, сілезців, моравців, інших чехів, які не дружили з чехами, яких покликали поляки … а на додачу, через інтернет, тевтонці заказали собі якихось брендованих рицарів, аж із Франції.
Тусовка – знатна намічалась.
І всі бажаючі, взяти участь у тусовці, пришвендяли до села Грюнефельде. Це вже зараз його називають – Грюнвальд.
Тепер, що до масштабів цього чудного дійства – присвяченого жемайтійцям і їх вредності …
Зовсім порослий мохом, історик з XV століття, епічно повідомляє нам, що тевтонці, лише убитими, втратили 50 тисяч і 40 тисяч полоненими.
Якісь підозріло рівні цифри.
Московський історик Соловйов, нарахував 83 тисячі живих бійців, з боку тевтонців і … 163 тисячі - з боку литовців. Таке от співвідношення – не на користь бідних тевтонців.
Злі і погані литовці, на думку Соловйова, тому і виграли, що їх було більше.
Тіпа - «не умєнієм, а чіслом». А яке іще співвідношення сил, міг нарахувать московський історик? Він то точно знав, що Литовсько-Руський проект, був прямим конкурентом московському проекту.
Савєцькі вчені – нарахували вже 27 тисяч, з боку тевтонців і 32 тисячі з боку литовців. Воно й понятно … їм вже було видніше … вони ж, на відміну від Соловйова, були вже озброєні «всєсільной марксістско-лєнінской мєтодологієй».
Але все одно, як бачимо – чисельна перевага віддається литовцям.
Суперечки про чисельність точаться і до сьогодні.
Поляки навчившись у московитів, угаловних прийомчиків, кругом понаписували, що Грюнвальдску битву виграли вони, во славу ойчизни своєї – Речі Посполитої (якої до слова сказати, тоді ще не було).
Українці не відстають, у прикрашанні себе лавровими листочками … правда не так нахабно як поляки.
Українці - присутності інших союзницьких сил не заперечують.
Але наполягають, що оскільки їхні стяги, чернігівських і волинських полків, були вище всіх, то й головна заслуга у перемозі – за українцями.
Треба віддати належне сучасним литовцям. Ті, просто тихо і флегматично, щось бубнять. Тіпа – «ну, було й було» … «бо давно» … давайте, кажуть краще про майбутнє поговорим, а не про минуле … бо майбутнє важливіше.
І поляки і українці наче й согласні, але тихцем від литовців, продовжують смикати листочки з лаврового віночка.
Білоруси, з цього приводу мовчать … їм Бацька Лукашенка сказав – «мене там нє било – значит бітва нє важная»
Росіяни відзначились, як завжди – «сагласна всєм сваім масковскім традіциям».
У 2014 році, московити постановили, що «25 июля – это памятная дата военной истории России» тому що – «русские войска вместе с союзниками одержали победу над немецкими рыцарями в Грюнвальдской битве»
Українці, поляки, литовці напружились в нерозумінні. Скажу навіть більше – цього навіть німці не зрозуміли. Але для чуваків, які не те що не перемагали, а їх навіть не було під Грюнвальдом – це теж свято – «памятная дата ваєннай истории Расии».
Але я захопився … і от значить, всі хто хотів взяти участь у цьому військово-спортивному святі, почали злазитись в околиці Грюнвальда.
Погодьтесь красіво звучить – ГРЮНВАЛЬД. Може й такий шум довкола битви, через таку гарну назву.
І от значить посходились вони. А головний тевтонський тевтонець і каже литовцям. Давайте - каже - перемир’я укладем, днів на десять, бо я битись ще не хочу, бо ще не всі рицарі з далеких земель приїхали, а вони теж хочуть встигнути на початок Грюнвальдської битви.
А литовці кажуть – харашо … і пішли в ліс - обід варити …
І от значить скінчилось перемир’я … всі хто в пробках спізнювався, теж під’їхали.
І почалася страшна битва … люта битва … Грюнвальдська битва …
Коротше – за три години – наваляли литовці тевтонцям … а головному тевтонському тевтонцю – голову проломили. Остальні так порозбігались.
Всі радіють, жемайтійці теж, стоять – радісно долоні потирають.
-Ну що - кажуть литовці – жемайтійцям. Ви довольні?
-Довольні – відповідають жемайтійці.
-Ну, а раз довольні - кажуть литовці – гайда бігом хреститься … харош – кажуть – у своє язичництво гратися, а то ви нам, своїм язичництвом усю схему ламаєте – приклад поганий іншим показуєте.
Жемайтійцям канєшно такий сценарій і в пень не впирався.
Почали знов комизитись.
Покомизились трохи, та й перестали … бо бачать, що не получається.
А через 468 років, талановий художник Jan Alojzy Matejko – показав світові картину – «Битва під Грюнвальдом».
В принципі ... для цього поста, вся попередня писанина, значення не має.
Банальна історія, як одні чуваки – наваляли іншим.
Пост задумувався, як анотація до картини … але не вийшло … тому що – не мистецтвознавець.
Тому пропоную, просто втамувати інформаційну спрагу – у візуальний спосіб.
1 Battle of Grunwald. Jan Alojzy Matejko
2 Battle of Grunwald, Jan Zizka (detail)
.jpg)
3 Battle of Grunwald, the death of the Grand Master Ulrich von Jungingen (detail)
.jpg)
4 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
5 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
6 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
7 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
8 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
**9 Battle of Grunwald (detail) **
.jpg)
10 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
11 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
12 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
13 Battle of Grunwald (detail)
.jpg)
14 Battle of Grunwald, Witold (detail)
.jpg)
Ну що – бомбезно ?
Як бонус – пропоную розглянути «Панораму битви під Грюнвальдом». Авторства Зигмунта Розвадовського і Тадеуша Попеля. Робота з’явилась у 1910 році і присвячена 500 літтю Грюнвальдської битви. Панорама зображає завершальний етап битви і має розміри – 10 метрів на 5 метрів.
Panorama Battle of Grunwald. Zygmunt Rozwadowski, Tadeusz Popel
Але дійсною першопричиною замовлення панорами, стала неможливість домовитись організаційному комітету святкування 500-ліття, з власниками роботи ЯнаМатейка.
От така кумедія.
Чудова історія у виконанні сучасного автора :)
Дякую :)
Отличный рассказ. Мне очень понравилось.