Коли життя йде за планом, події передбачувані та очікувані, і раптом трапляється безглузда втрата чогось чи когось тобі дорогого... та ще й при твоїй безпосередній участі... Нікому не побажаю таких переживань!
Здавалось би, що такого особливого може бути у травлі блох на своїх домашніх котиках? Ну не тримати ж їх блохастими, коли ті кровососи вже неозброєним оком видно, як бігають попід шерстю бідних тваринок. Причому котики дуже люблять лежати саме біля тебе. Притулившись до твого тіла. І ти, побачивши на котику чергову блоху, починаєш сам чухатися: то вже нервове. Бо поки в домі є коти, блохи людей не кусають. Здається, так має бути.
Ну що ж, - до справи.
Йду у ветаптеку. Купую три піпетки крапель на холку від блох, для котів. І оразу ж вдома обробляю своїх улюбленців.
Старші двоє далися гарно втерти їм краплі у шкіру на холці. А от наймолодший. дочкин улюбленець Ням, - він злякався чомусь цієї процедури і став жорстоко вириватися. Аж повис на нашийнику в якусь мить, коли хотів утекти. Все, що мені вдалося зробити, - видавити в одне місце на холці всю піпетку крапель. Втерти у шкіру він мені їх не дав: ощетинився під ліжком і грізно нявчав, щоб не чіпала... Прийшлося так і залишити котика.
Хто ж знав, що краплі трішки потечуть вниз і кіт їх дістане своїм язиком? Коли я побачила, як Ням це робить, то стала відволікати його від злизування. Покликала до себе на диван.
Ням деякий час полежав, дрімаючи. А потім помітив біля себе Мелісу. І почав її вилизувати!
Котики - братик і сестричка, хоча із різних виводків. І у них часто траплялися такі сцени любові. Тому я спочатку не придала ніякого значення цьому. Аж раптом, наче блискавка, пронизало: там же краплі на Мелісі, він їх лиже!!!
Прогнала.
Та на другий день виявилося, що вже було пізно...
Ням спочатку просто став нервовим, просився то на вулицю, то в хату. А потім вже і в хату перестав йти. Тільки нявкав до мене, наче ображався за щось. Причому ніяких ознак чи то отруєння, чи ще чогось я не помітила...
Знайшли Няма через три дні. Мертвим. У темному закутку хліва. Без будь-яких ознак передсмертних мук чи конвульсій: як влігся собі, склавши лапки під себе, так і застиг...
Я все можу зрозуміти. Тільки не цю фатальність.
Шкода молодого, красивого та сильного кота.
Ще більше шкода доньку, яка його викохала із маленького котеняти і довірила мені.
Відчуття вини та біди не відпускає. Скрізь вдома мені ввижається Ням. Чекаю і досі, коли він з'явиться у вікні, нагулявшись, і я впущу його в хату.
Вночі все дивлюся під ноги, бо Ням дуже любив розтягнутися під нашим диваном і так спати.
І ці двоє котиків сумують таки без нього...
Бережіть своїх улюбленців.
Дуже важко їх втрачати. 😭
