Все довшим і довшим стає світловий день. Сонячне світило підіймається все вище у небо, даруючи в ясний день тепло посеред морозного лютого. Теплий січень і так мало не заставив кущі смородини розпустити своє листя, та й на інші рослини вплинув. А тепер взялися гарні зимові морози, і рослинки передумали рости. Чекають.
А я переживаю, хоч би не померзли ті, хто поспішив вилізти із землі чи випустити листячко із бруньок... Пройшлася по своїх насадженнях - майбутніх клумбах. А там - і півонія вже хотіла вилазити, і пару декоративних цибулин. Дуже надіюся, що -13 на них не вплинули.
Мої маленькі кругленькі туї затаїлися, навіть колір змінили на більш тьмяний. Під гілками хвої - живі, ростимуть. А от трояндам і гілочки не допомогли. Вони таки встигли поспішити і випустили листя, яке от зараз померзло... Що буде далі - подивимся, дуже хотілося б, щоб відновились.
Тільки якийсь подарований сусідами плющ нічого не злякався і нікуди не спішив. Прижився собі восени, і чекає на справжню весну. Щоб рости по сітці вольєру нашого песика і зробити йому літній затишок та тінь від палючого сонця.
Скоро, зовсім скоро настане календарна весна. А там не за горами і справжнє тепло. От би так само неминуче настав мир та злагода у всьому світі, а неадекватні люди більше ніколи не допускалися до управління... Наші квітники прикрасили б кожен двір. Кожне село та місто. Весь континент, весь світ. Бо тільки той, хто вірить у майбутнє, садить квіти та сади.