Давненько не бачила свого вівчарика Хенка у ролі гончого мисливського пса. Відколи ми переїхали із Київщини, схожих диких природних акваторій тут ще не знаходили. А саме в лісі-заповіднику на Броварщині Хенк постійно перетворювався на гончака. Бо майже щодня нам на прогулянках зустрічалися то зайці, то косулі, і навіть лосі були.
Ох і зривався Хенк за дичиною! Зупинити його, якщо вже побачив, злякав і побіг догнати, - нереально. Він нікого не чув і не бачив. Тільки ціль попереду себе, яка ще й віддаляється. Звісно, з такими даними, як у східноєвропейської вівчарки, догнати косулю - це міф. Але ж Хенк про це не знав. Тому й біг. З останніх сил, але намагався догнати.
Одного разу я навіть злякалася за його життя. Надто надовго він побіг за новою якоюсь дичиною. З півгодини його кликала, кругами ходила по лісу, а Хенка немає. Тоді промайнула думка, що у песика від надмірної напруги швидкого бігу могло не витримати серце. І він міг десь у лісі просто померти. Ох і радості ж було, коли ще хвилин через 10 Хенк таки з'явився у зоні видимості! Втомлений, захеканий, але прийшов до мене.
Як виявилось буквально через півроку, у Хенка таки була серцева недостатність. Можливо, вона і з'явилася через ці гонки лісами за дичиною.
На новому місці проживання до диких лісів - далеко, а на полях постійно то люди працюють на своїх клаптиках землі, то корови пасуться. Тому відпустити просто так бігати великого песика не можна. От ми ї гуляли в основному на повідку. Тихо, мирно, спокійно.
Але із настанням зими людей і корів на полях не стало. І я відпускаю Хенка із повідка: нехай побільше пізнає природу навколо нас. До сьогоднішнього дня він знаходив тільки білочок на деревах. Але це нічим йому не загрожувало: по стовбуру дерева за звірятком не побіжиш, ото хіба стане із задертою головою, і спостерігає, як руді пухнасті клубочки перестрибують із гілки на гілку. 😁
А сьогодні нам трапився на полі заєць.
Він раптово якось вискочив з-під кущів, мимо яких ми вже пройшли. І поскакав на гірку.
Хенк якимось чудом повернувся в його сторону та блискавично помчав доганяти...
Чесно кажучи, коли вони зникли за пагорбами із моїх очей, я не знала, що робити. Кликати Хенка - без толку, він не почує. Чекати, коли втомиться і згадає про дім - невідомо, скільки часу це займе.
Від безвиході я просто продовжувала йти на гору, постійно оглядаючись, чи не з'явився мій мисливець за зайцями.
А він з'явився маленькою крапочкою на далекому горизонті хвилин через 15. Захеканий та схвильований, Хенк все оглядався назад, в надії що заєць прибіжить слідом за ним.😂 Як не дивно, - втоми я не помітила цього разу у песика. Хоча пробігтися отими горбами зі швидкістю зайця - 70-80 км\год. - неабияке навантаження. Значить, мій пес набрався сил та здоров'я. Нехай тепер бігає. До літа. 🐕
Congratulations @valentinalife! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out our last posts: