Gudzyk — це соціальний бізнес, заснований одеськими студентами для пенсіонерів: тут вони шиють з фетру чохли для ґаджетів та сумки. Засновниця проекту Юля Котюк та її колега Юра Гринкевич розповідають не лише про успіхи, а й про невдачі, які трапляються під часи роботи з бабусями — і про перші успіхи підприємства, що складається з 5 швачок
«—Бабусю, зробимо сумку?»
Ця ідея з’явилися завдяки рідній бабусі засновниці проекту: «Приїхавши вкотре до своєї бабусі, я попросила: “Бабусю, а давай зробимо сумку?”. Тоді я зрозуміла, що вона вміє виробляти такі продукти, не маючи фахової освіти. Водночас мене наздігнало інше питання: “А чому б не спробувати з іншими бабусями?” Тим паче, що проблему матеріальної забезпеченості українських пенсіонерів можна навіть не описувати — все й так зрозуміло», — розповідає Юля.
Пенсіонерки, що вміють заробляти
За словами засновниці, коли команда проаналізувала ринок, стало зрозуміло, що для пенсіонерів в Україні досить розвинена сфера розважальних та інших курсів. Проте з іншого боку, їх не вчать, як можна заробляти зі своїми вміннями в сучасному світі.
Юра Гринкевич, учасник команди Gudzyk, пояснює: «Історично так склалося, що наші бабусі протягом життя отримали купу навичок. Шиття було одним з основних саме тому, що купити щось на свій смак, а не те, що шите за однією викрійкою на всю комуністичну державу, було складно. Тому нинінші пенсіонери у минулому масово вчилися шити, аби власними зусиллями створювати вироби для себе».
Як 20-річні студенти заснували соціальне підприємство
Сьогодні проекту Gudzyk лише півроку: продажі сумок стартували в на їхній сторінці в Instagram 22 грудня 2017 року.
А почалося створення проекту так: у жовтні 2017-го на хакатоні Enactus ONU — організації, яка підпорядкована Одеському Національному університетові, — учасники були в пошуку ідеї, що матиме значну соціальну вагу. Проект мав бути саме соціальним, бо такою є мета організації Enactus ONU: вирішувати економічні, екологічні та соціальні проблеми.
Юля згадує: «Коли я розповіла про цю ідею, одразу 5 учасників Enactus ONU захотіли приєднатися до Gudzyk». Сьогодні у команді 6 студентів, між якими розподілені обов’язки:
Юрій, наприклад, займається фінансами,
Олександра відповідає за PR,
Аня працює із цільовою аудиторією,
Жора приймає корпоративні замовлення.
Усім їм — трохи більше 20 років, тому проект Gudzyk для них — надзвичайна можливість навчатися підприємництву, кажуть учасники команди.
Як вдалося знайти бізнес-бабусь
На одному з хакатонів новоствореній команді Gudzyk поставили завдання: провести опитування цільової аудиторії (тобто бабусь):
—Тоді ми зіткнулися із тим, що пенсіонери нам не довіряють. Ми не знали, де шукати людей, що могли би впустити нас у свій дім та не думали би, що наша мета — їх пограбувати
Завдяки організації «Добрий обід» в Одесі Gudzyk таки знайшли майстринь. Місія «Доброго обіду» — безкоштовно годувати щодня усіх тих, чий заробіток сягає максимум 2,5 тис грн, а вік — понад 55 років: «Вони створили таку спільноту навколо себе, де пенсіонери почуваються вільно, вони дуже відкриті. Це — якраз наша цільова аудиторія».
Зараз в Gudzyk — 5 швачок, усі вони працюють вдома. «Ті бабусі, які пускають нас у свій будинок, коли ми приносимо їм матеріали й особисто розмовляємо з ними, в основному відкриті до спілкування», — діляться враженнями підприємці.
Як відбувається розподіл зароблених грошей
Кожна працівниця отримує за певний виріб фіксовану суму. Приміром, за чохол вона заробить 100 грн, витративши на нього кілька годин. А от за більший продукт, наприклад, сумку — 150 грн. “
— Ми хочемо зробити так, щоби кожна майстриня заробляла приблизно однаково. Решту прибутку ми вкладаємо в рекламу. Окрім цього, покращуємо наше виробництво, — розповідає Юля. Сьогодні команда Gudzyk на цьому проекті жодних грошей не заробляє, всі учасники — волонтери.
За словами співзасновниці, станом на травень 2018 року всі продажі йдуть через Instagram. Було вирішено зосередитися на цій платформі після того як одна блогерка купила у команди сумочку за власні кошти: «Вона залишила позитивний відгук на своїй сторінці, де сотні підписників, і наші замовлення вмить зросли. Тоді ми зрозуміли: в Instagram є попит і споживач».
Чому роблять сумки саме з фетру, а не зі шкіри
— Бо так можна шити сумочки, не маючи жодного спеціального обладнання. Якщо шкіру, не маючи навичок, легко порізати не вийде, то з фетром проблем не виникає. Якщо зробив помилку — це не біда: розпоров і без проблем переробив. На цьому матеріалі можна вчитися.
Завдання, що вдаються працівницям геть непростi
Якщо бабуся лише вчиться робити сумки, то 3 год на день їй вистачає. Якщо вона вже «набила руку», на все йде година-дві, розповідає Юля.
Деякі з виробів, — як-от чохли для ґаджетів, — виготовляються під індивідуальні параметри кожного клієнта. Часто з цим виникають труднощі: потрібно пояснити майстрині, які параметри чохла, де потрібно залишити запас, а також потрібно, щоби вона всю цю інформацію не забула, записала і не загубила папірець з нотатками.
Юля зауважує: «Нам пощастило, що наш споживач дуже лояльний до помилок — розуміє, що ми працюємо з бабусями».
Source
Copying/Pasting full or partial texts without adding anything original is frowned upon by the community. Repeated copy/paste posts could be considered spam. Spam is discouraged by the community, and may result in action from the cheetah bot.
More information and tips on sharing content.
If you believe this comment is in error, please contact us in #disputes on Discord
Hi! I am a robot. I just upvoted you! I found similar content that readers might be interested in:
http://www.uarp.org/news/1527158010