Читаючи книгу “Психопрактики в містичних традиціях від архаїки до сучасності” (психопрактика - методи спрямовані на вплив на психіку людини, групи людей або суспільства в цілому), я зіштовхнувся з тим, що ладан був прирівняний до інших психоактивних речовин, які використовувались різними релігіями для досягнення віруючими трансцендентного досвіду у вигляді пережитих змінених стані свідомості, на основі яких підкріплювалась віра.
(Image not shown due to low ratings)
(Image not shown due to low ratings)
(Image not shown due to low ratings)
Images were hidden due to low ratings.
Дякую за дослідження. Мені теж в церквах стає погано, як чую запах ладана, завжди хочеться скоріше вийти. Мої близькі навіть шуткуючи кажуть, чи не про мене то прислів'я "як чорт від ладана"). Дуже влучна остання цитата. Бог має бути, в першу чергу, в серці
Мені ніколи не ставало погано від ладану, а ось зіваю в церкві завжди і спати хочеться. Як пояснити цей факт?
а я завжди підозрювала, що там шось не так ) в підлітковий період мене просто занадто часто тягали до церкви родичі у котрих я проводила літні канікули, і от не було такого, щоб мені не ставало там погано від цього запаху. не те, що відчуття простого сп'яніння, а підкошувались ноги та здавалось, що втрачу свідомість. і єдине бажання було просто вийти на вулицю подихати та залишок часу провести на подвір'ї церкви.
ще маю зазначити, що загалом із здоров'ям у мене все було ок і, навіть, в спекотних задушливих приміщеннях чи в транспорті подібного відчуття не було (а тоді якраз деякі люди скидували мій стан на спеку, ну або на злого духа, звичайно, що сидить в мені 😅), а от в церкві хоч вбий, не можу і все