Я зі свого життя майже викреслив музику. Не претендую на істину та не нав'язую нікому власні думки, але з роками намагаюся більше слухати себе та зосереджуватися на головному для себе. Музика не є таким головним, тому майже її не слухаю.
Але іноді, коли накриває та хочеться послухати - слухаю українське. Багато є в мене улюбленого, такого, що чіпляє за душу. Такі речі можу слухати годинами, та не можу відірватися.
Щодо запорєбріка. Є в мене деякі улюблені ґурти, які не можу так би мовити розлюбити. Але час лікує. Чим більше часу минає з 2014-го, тим менше і менше є бажання мати щось спільне з Московією. Звичайно, не завжди вдається, і є над чим працювати, але поступово бажання слухати навіть старе та улюблене поступово зникає.
Стосовно торгівлі з ними.
Питання дискусійне та до кінця не можу дати на нього відповідь.
Звичайно, те, що вироблено в Росії - не купую, але є речі, якими доводиться користуватися. Наприклад, програма 1С для бізнесу, яка ведеться вже давно, там накопичено статистику, і просто взяти і перестати нею користуватися дорого та вкрай незручно. Є і ще деякі подібні речі, яких залишилися лічені одиниці. Поки що ставлюся до них як до автомата Калашнікова. Поки що користуюся ними, але коли буде нагода відмовитися та перейти на щось краще - готовий до цього.
А от щодо продавати їм - тут питання ще більш дискусійне. Особисто для себе я не розглядаю можливість щось туди продавати. Але в цілому, якщо український бізнес експортує щось до Росії та отримує звідти валюту - то це ситуація, коли ворог фінансує нашу економіку. З одного боку - вести з ними перемовини, будувати партнерські відносини - якось бажання немає. З іншого боку - якщо ставитися до цього максимально цинічно, то витягувати гроші від ворога для фінансування нашої економіки, це доволі непогана ідея.