You are viewing a single comment's thread from:

RE: Як життя і смерть у моєму вікні (Like life and death in my window)

in Team Ukrainelast year

Так, справді, дивно після цього всього сісти написати пост (і я не про ваш, бо і сам так зробив). Чи не дивно? Мабуть ця фраза вже стало клішованою, але тут доречна: "Ми вже звикли, що жити стає все важче". Ми вже і справді звикли, але час від часу прориває і стаються певні емоційні сплески і ніколи не знаєш, що саме тебе вразить найбільше цього разу.

Sort:  

По ходу, вже нічого не дивно. Будь-яка реакція в ненормальних обставинах — нормальна. Якось так)